Першою ознакою колективу

є те, що це не натовп, а

доцільно улаштований, діючий

орган, здатний працювати

А.С. Макаренко.

Виховання окремої особистості , так як і всього колективу повинно проходити “тільки спільно і тільки в одному спільному прийомі. ” “В кожен момент нашого впливу на особистість, цей вплив повинен одночасно діяти на весь колектив. І навпаки, кожен наш дотик до колективу обов’язково буде і вихованням кожної особистості, яка входить в колектив. ”

Вважаючи , що “основним шляхом дотику до індивідуальності” повинен бути первинний колектив, Макаренко вимагав у випадку порушення кимсь дисципліни вдаватися до колективного обговорення інциденту, щоб у цьому був задіяний весь колектив. Вчитель повинен викликати активність дітей, вимоги колективу до окремої особистості. Логічне переконання , у таких випадках, повинне набувати форми не особистого звертання до порушника, а звертання до колективу, форму протесту. При цьому бажано, “щоб у своїх висловлюваннях окремі члени колективу, вимагали набагато жорсткішого покарання, аніж це було б педагогічно доцільно, щоб кінцеве рішення було м’якшим на тлі інших пропозицій.” Зміст виховної роботи за Макаренком можна окреслити такими його словами: “Не метод парного влияния от случая к случаю, не метод благополучного непротивления, не метод умеренности и тишины, а организация коллектива , организация требований к человеку , организация реальных, живых, целевых устремлений человека вместе с коллективом,- вот что должно составить содержание нашей воспитательной работы…”

“ Досвід показує , що педагогічно ефективною діяльність стає тому, що вона надає найбільшого простору її учасникам для спілкування, взаємодії та співробітництва. Такій діяльності притаманні наступні ознаки: наявність мети , яка усвідомлюється її учасниками єдина та значима, яка вимагає зусиль усіх членів колективу у досягненні цієї мети; кооперація і диференціація праці у процесі діяльності між її учасниками; стосунки відповідальної залежності, які здійснюються самими учнями контроль і оцінка результатів діяльності.” Це твердження лягло в основу нової концепції виховання.

Учнівський контингент професійно-технічного училища, як і будь-якого іншого навчального закладу відповідного статусу, має ряд загальних ознак, він класифікується за різними навчально-виховними принципами. Класифікація проводиться згідно наріжних аспектів власної, новоствореної, концепції виховної роботи.

Концепція виховної роботи побудована за принципом наступності у дослідженнях різноманітних проблем виховної роботи у ПТНЗ. Оскільки виховання, є процесом безперервним і, як правило, проблемним, то і кон’юнктура концепції складається із логічно наростаючих проблемних ситуацій, які підлягають конструктивному вирішенню.

Одним із проблемних питань концепції стоїть питання формування колективу групи, його адаптація до радикально нового середовища, і зміцнення новоутвореного колективу засобами виховної роботи.

Об’єктом дослідження, як уже зазначалося, виступає учнівський колектив групи. Який можна класифікувати за такими принципами:

За ступенем адаптації до умов навчання в училищі:

– початковий (учні І курсу);

– формуючий (учні ІІ курсу);

– сформований (учні ІІІ курсу).

На диференційованому рівні групи класифікуються за:

– рівнем успішності;

– рівнем виробничої діяльності;

– рівнем загальної культури групи (участь у загальноучилищних виховних годинах, кількість незначних порушень, поведінка учнів групи).

На особистісно-орієнтованому рівні класифікуються за кількістю неформальних лідерів у групах як негативних так і позитивних:

– перспективна група (переважаюча група позитивних лідерів);

– стабільна група (число лідерів однакове);

– проблемна група (переважна більшість негативних лідерів).

Виходячи з фрагментарно окресленої класифікації, будуються головні принципи концепції виховної роботи, які стосуються питання формування і зміцнення колективу.

Тезово, вона має такий вигляд:

– створення належного психологічного клімату для адаптації учнів до умов навчання і виховання на усіх курсах;

– керування принципами “Концепції національного виховання” в умовах роботи ПТНЗ;

– сприяння становленню особистості кваліфікованого робітника урізноманітненням форм виховної роботи;

– інтенсифікація індивідуальної роботи з проблемними підлітками;

– стимулювання роботи з обдарованими дітьми;

– активізація роботи органів учнівського самоврядування (старостат, актив групи);

– забезпечення соціальної захищеності учнівського соціуму;

– співпраця із батьківською громадою групи;

– співпраця із соціальними службами для молоді.

Виховним кредом концепції виховної роботи вважається така формула: “Учень – особистість в плані соціальному, Особистість – учень протягом життя”.

Отже, тема дослідження: “Формування колективу групи, його адаптація до радикально нового середовища, і зміцнення новоутвореного колективу засобами виховної роботи”.

Безперечно, вирішення цього проблемного питання, одноосібно, зробити дуже важко, тому до роботи потрібно долучати усіх учасників навчально-виховного процесу. Керуючись головними постулатами освітнього менеджменту, вирішувати усі питання виховного характеру не лише на рівні адміністрації чи педколективу, але й у колі батьків учнів, та й із самими учнями.

Важливим у роботі є аспект психологічний. Особливо, коли мова заходить про певні негаразди у поведінці окремого учня. Такий підхід у концепції має назву індивідуальна робота на мікрорівні.

Якщо розглянути окрему групу, як певне соціальне утворення, яке виникло за об’єктивних обставин (однаковий фаховий вибір, вікова рівність, тощо), то її можна розглянути з позицій соціального утворення на макрорівні. А отже, кожен учень є представником індивідуального мікрорівня. Учень є невід’ємною складовою колективу групи на усіх етапах її становлення: на адаптуючому, формуючому і, власне, сформованому. Тому, у роботі потрібно намагатися не просто керувати виховним процесом. А спільно з учнями дійти до думки, що людина формує себе сама, а вихователь виступає координатором певних дій, вчинків, середовища у якому перебуває колектив. “Колектив – формує особистість”,– це загальноприйнята формула для будь-якої соціальної науки. Якщо трохи більше заглибитися у таке явище як колектив (зумисне використання по відношенню до колективу слова “явище”), навіть більше того, якщо брати за основу бачення колективу на макрорівні певної соціальної структури, то це вже не просто група людей, а процес, процес динамічний. Тому його потрібно розглядати не тільки з позицій цілісності, але й з позицій елементивності (детальності).

Науково-методичний аспект концепції виховної роботи, котрий стосується безпосередньо досліджуваної проблеми, формування учнівського колективу.

За певний період педагогічної діяльності, було опрацьовано, проаналізовано і використано у практиці велику кількість виховних технологій. Але на жодній із них, не акцентувалося,( хоча найчастіше у роботі , використовувались елементи педагогіки А.С.Макаренка, зокрема форма паралельної педагогічної дії). Всі техніки і методики у даній концепції представлені фрагментарно. Ця позиція аргументується таким визначенням: „Колектив – це явище, процес, який змінюється з плином часу (щогодини, щодня , щороку)” а отже, динаміка засобів виховання повинна змінюватися разом із колективом .

З цього випливає ще одна важлива риса концепції виховної роботи, - мобільність. Саме рухливість, змінність, доцільність запровадження певних методик, методів і прийомів виховання дає потрібні результати і рухає стиль педагогічної роботи до ефективності.

Працюючи над проблемою формування і зміцнення колективу, слід керуватися такими чинниками концепції:

– робота з учнями індивідуально;

– робота з активом групи;

– робота з колективом групи;

– робота з батьками окремого учня;

– робота з батьківським комітетом групи;

– робота з батьківською громадою групи;

– робота з методичною комісією класних керівників;

– робота з педколективом;

Використовуючи на практиці подану схему, були отримані позитивні результати, особливо це чітко було видно за такими критеріями:

Для прикладу беремо адаптуючий рівень(учні І курсу)

– за наслідками контрольних зрізів за І семестр, успішність учнів на 3,87 % вища із загальноосвітніх предметів у порівнянні із шкільною.

Отже, не останнє місце у підвищенні успішності займає сприятлива атмосфера колективу групи, яку створюють педагоги, класні керівники й майстри.

– по закінченні І курсу учні адаптуючого рівня ефективніше опановують теоретичну сторону обраного фаху.

Це аргументується систематичною професійною наснаженістю виховної роботи в училищі („Предметні тижні” конкурси „Кращий за фахом” „Тиждень професій”, тематичні виховні години професійного спрямування).

– зміцненню колективу групи на формуючому рівні сприяє, залучення першокурсників до активного громадсько-культурного життя училища (Конкурс художньої самодіяльності, гуртова робота, предметні та спортивні олімпіади, літературно-музичні тематичні вечори). Все це інтенсифікує процес самореалізації та самовираження особистості учня. І обов’язково цей процес має стимулюватися вихователем, і не тільки класним керівником, а й заступником. Яким чином? Показати на власному прикладі, виявити себе у чомусь. Адже вихователь – це не тільки життєвий вчитель, це – і, почасти, - взірець.

– якщо вчасно виявити „ядро” колективу на адаптуючому рівні і визначити за класифікацією наявності лідерів, перспективна, стабільна чи проблемна група, то тоді процес формування колективу піде набагато ефективніше. Наприклад, вчасно виявивши „ядро” групи, можна на його основі створити актив групи, це може робити і класний керівник і майстер, ми спільно і не помітно для колективу групи спрямовуємо їхні думки до формування ефективного активу.

– систематична робота з батьками необхідна умова формування групи. Причому, у концепції, дотримано тенденції адресної роботи з батьками. Батьківські збори групи, а тим більше училища, носять інформативний, дорадчий характер і аж ніяк не виховний.

– під час виховної роботи, завжди проводиться аналогія на засіданнях методичної комісії класних керівників між групами та їх життєздатністю у навчальному закладі. При цьому, ніколи не диференціюються рівні формуючий, адаптуючий чи сформований. Адже на кожному рівні має бути позитивний результат і чим він кращий, то тим ефективніше проводиться виховна робота.

На поданому прикладі, було продемонстровано механізм концепції виховної роботи в дії, на рівні формування учнівського колективу училища, проблема набагато масштабніша, але вона базується на аналогічних прикладах формування колективу групи.

Питання конкретного експериментального дослідження, яке неофіційно проводилося у навчальному закладі. Робота розпочалася три роки тому. Для експерименту була довільно обрана група першого курсу, яку потрібно було сформувати за принципами новоствореної концепції виховної роботи. Експеримент проводився поетапно на всіх трьох рівнях, проводилася послідовна характеристика кожного етапу. До речі, термінологія, визначення і методики цього експерименту власні, вони не базуються ні на жодній методологічній основі, хоча фрагментарно тут представлений весь опрацьований науково-методичний потенціал.

Схематично експеримент має такий вигляд: (Додаток І).

Доцільність проведення вищевказаного експерименту, була викликана наступністю вирішування проблем компетенції у виховній роботі.

Одним із засобів виховної роботи в навчальному закладі, є самостворення і самоформування учнівського і педагогічного колективу, як цілісної системи, яка є структурованим підрозділом навчально-виховної роботи закладу. Явище формування колективу можна організувати автономним чином, коли групи сформованого рівня, сприяють становленню груп формуючого рівня, а групи формуючого рівня, в свою чергу, допомагають групам адаптуючого рівня. Така система взаємодії, безперечно, має бути контрольована усіма ланками виховної роботи починаючи від заступника директора з Н.В.Р. і закінчуючи батьківським комітетом проблемної групи. При цьому, якщо на перших етапах, превентивних процесів взаємоформування має дещо хаотичний характер, то ближче до фіналу він уже набуває чітко окресленої усвідомленості дій. Доцільно охарактеризувати конкретні функції кожного учасника навчально-виховного процесу у ході експерименту. Це слід робити на мікрорівні. Тобто, на рівні формування учнівського колективу групи.

Функції класного керівника варіюються в межах від координаційно-контролюючої до стимулюючо-демонстративної.

Якщо педагогу вдається досягти належних результатів у ході попереднього експерименту. Він буде мати міцну основу для формування наступних колективів. У цьому йому буде допомагати, скажімо, група формуючого типу. Зрозуміло, що викладач фізично, не в змозі координувати дії усієї групи, тому у своїй роботі він має спиратися на органи учнівського самоуправління, такі як: старостат групи формуючого типу і учнівський профком. Звісно, що не всі учні групи формуючого типу будуть позитивно впливати на групи адаптуючого типу. Таким асоціальним інсинуаціям легко запобігти. Тут доцільно звернутися по допомогу до училищного психолога. Який за результатами діагностичних досліджень (тестування, анкетування, соціометрії) дає максимально об’єктивну картину про стан речей у групі адаптуючого типу. Тоді проаналізувавши отримані дані, використовуються найраціональніші методи і засоби виховання (згадаймо про мобільність концепції!). Це можна робити по-різному: проведення інтерактивів між різними типами груп на окремі соціальні теми відволікаючого характеру наприклад: „Чи завжди сила – це закон?”, з таких інтерактивів можна визначити силу впливу групи формуючого типу на адаптуючу групу; запропонувати класним керівникам провести спортивні товариські змагання ; залучати учнів різних груп до участі у спільних виховних заходах тощо.

Робота з активом груп повинна, бути побудована в межах педагогічної субординації без, навіть, натяку на зверхність і досвідченість другокурсників над першокурсниками. Потрібно дати учням другого курсу зрозуміти, що вони для першокурсників в крайньому разі можуть бути лише старшими товаришами, але не наставниками чи вчителями. Працюючи з учнями першого, другого, третього курсів, постійно потрібно акцентувати увагу та їхніх досягненнях, і ні в якому разі не виокремлювати заслуги певних членів колективу.

Роль класного керівника і майстрів виробничого навчання у ході експерименту дуже вагома оскільки саме вони є координаторами і Менторами на мікрорівні групи. Вони підтримують належне функціонування групи і вони повинні прогресувати разом із колективом Один із постулатів новоствореної концепції звучить так : “Педагог – повинен бути актуальним для своїх учнів”. А це означає, жити їхніми проблемами , радощами, невдачами та успіхами. І вікова межа не може стати на заваді актуальності.

Дійсно, система виховної роботи училища побудована на засадах практичного, перспективного передового досвіду з використанням творчих надбань педагогів училища. Власне, концепція виховної роботи, побудована на базі виховної роботи, училища.

Навчально-виховний процес буде ефективним, лише за умови активного сприяння батьків. Батьківський колектив нашого училища є незалежним органом самоврядування. А тому проблемами, які виникають під час навчання їхніх дітей в училищі мають вирішуватися за їхньої безпосередньої участі, і останнє слово залишається за ними.

Батьки повинні працювати не тільки зі своїми дітьми. Вони мають радитися між собою, допомагати одне одному, радитися з педагогами.

На них покладена теж не одна функція вони і контролюють, і заохочують, і вирішують подальшу долю своїх дітей взагалі. Доцільно практикувати щось на зразок батьківського лекторію. В училищі це проводиться таким чином: на тематичний загальноучилищний захід запрошуються батьки. І досить часто, батьки бачачи своїх дітей в іншій проекції починають їх сприймати по-іншому.

У роботі, під час проведення експерименту, практикувалися спільні засідання батьківського комітету окремо визначеної групи та учнівського профкому. Зокрема, на одному засіданні розглядалися питання такого характеру:

- доцільність проведення вечорів відпочинку в училищі;

- проблема усунення шкідливих звичок;

- стосунки між учнями різних курсів;

Засідання проходило у вигляді круглого столу без протоколів, голосування і т. ін. Та ця зустріч дала багато позитивних результатів, і головний серед них це - абсолютна спроможність вирішувати проблеми сім’ї, молоді і виховання, у спокійній, відвертій атмосфері, і реальності досягнення спільного знаменника.

І нарешті, останній рушій експериментального дослідження - це участь соціальних інститутів та служб для молоді у формуванні учнівського колективу училища.

Педагог не завжди переконливо може розкрити певні делікатні аспекти медицини чи юриспруденції, а тому роль соціальних працівників тут очевидно. Вони, як правило, виконують превентивну (іноді каральну) функцію, вони – попереджують, радять, вчать, демонструють і актуалізують окремі явища чи процеси у яких учням завжди кортіло розібратись але вони не наважуються, адже, працівники соціальних служб виконують функцію превентивного виховання на усіх рівнях навчально-виховної робить ПТНЗ. Виходячи з концептуальних положень очевидне велике переконання у доцільності та ефективності експериментальної роботи над формуванням та адаптацією новоствореного учнівського колективу. При цьому успішно долаючи всі етапи становлення, колектив довів свою життєдіяльність і зберіг цілісність, він перетворився на один із головних засобів виховання інших колективів, цим самим полегшив роботу педколективу училища і дав додатковий матеріал для дослідження.

Проект проведення акційного тижня

Сценарій виховної години

викладач Фурман В.А.

Кам’янець-Подільського ВПУ

День української писемності і мови.

Дата проведення : 11 листопада 2011 року

Кам’янець-Подільське ВПУ.

Мета заходу : Виховання любові до рідної землі, до рідної мови, до

її носія –українського народу, до держави Україна, до

народних традицій, пісень та обрядів, формувати

переконаність у нетлінності духовних скарбів народу

Форма проведення : усний журнал.

Викладач – Розпочинаємо усний журнал, присвячений Дню української писемності і мови. Упродовж невеликого проміжку часу ми з вами гортатимемо сторінки усного журналу, з якого дізнаємося про тернистий шлях становлення і розвитку української мови, української писемності . Утвердження української мови як державної мови. Ми припадемо устами до живодайного джерела, української мови, до її образності, до влучного слова, її мелодійності і милозвучності, до казковості і надзвичайної пісенності.І все це наша мова. Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах… Такою постає українська мова перед нами сьогодні. Також будьте допитливими і натхненними – і перед вами відкриються неозорі виднокола української мови.

Учень1

Мова кожного народу – неповторна і – своя

В ній гримлять громи в негоду

В тиші – трелі солов`я

На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен - клени у діброві

По – кленовому шумлять.

Солов`їну, барвінкову,

Колосисту – на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина – так , як мати,-

Мова в кожного із нас.

Учень2 читає молитву “ Благослови мене Господи ! ”

“Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого”. Молюся до Тебе, Господи, неложними вустами і щирим серцем. Дякую тобі Боже за красу небесну: кожний день наді мною сходить сонце, воно дарує мені тепло і світло, а небо усміхається мені, немов великий і пречистий храм. Я дякую тобі, Господи, за красу земну: широкополі поля і луки, пташиний спів, прохолоду дібров, шепіт лісів, журливу пісню річок і спокійну задуму озер, - все це ти даруєш мені, Господи, як милість Свою. Схиляюся перед Тобою, Отче, у молитві яка очищає, зігріває душу, наповнює її сяйвом віри, що постає зі Слова.

“Споконвіку було Слово, а слово було у Бога, і Бог було Слово”. Молитва увійшла в моє буття відтоді, як ледве навчилася говорити, увійшла тихо і непомітно, як мамина усмішка, освітила моє єство, взяла мене малу за руку і повела дорогами життя. Благослови, Господи землю, на якій живу, і людей, які поруч зі мною, бо усе і всіх Ти створив для слави твоєї. Дай мені, Боже, мудрості творити тільки добро і борони мене від зла. Благослови мене, Господи, і допоможи опанувати Словом і мовою, Тобою даними, а вся честь і слава нехай будуть Тобі, Отцю, сину і Святому Духу. Амінь.

Викладач

“Історія – скарбниця наших діянь. Свідок минулого, повчальний приклад для сучасності, застереження на майбутнє,” – говорив один з наймудріших серед письменників, іспанець Сервантес. Саме як “скарбниця наших діянь”, історія показує численні приклади того, що навіть найновітнішим відкриттям часто – густо передували здогади, пошуки та роздуми. Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії народу. Письмо – одне з найістотніших знарядь культури, яке в просторі й часи розширює функціонування мови. Проблема виникнення письма у східних слов”ян дуже складна і досі не розв”язана.

Протягом багатьох років учених цікавлять такі питання : коли і як народилася слов”янська писемність, слов”янська абетка і чи мали наші предки до цього якісь інші писемні знаки.

Учень3

Тривалий час побутувала думка, ніби – то наші пращури завели писемність лише після Хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужебні книги.

Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо в Північному Причорномор’ї, археологи не раз знаходили, та й досі знаходять, - на кам’яних плитах, надгробках, амфорах – таємничі, незрозумілі знаки.

Учень4

Перший історик слов’янської писемності болгарський книжник, учений чернець Чорноризець Храбр, який жив у X сторіччі при дворі болгарського царя Симеона, у книзі “ Сказання про письмена” розповідає про два етапи розвитку слов’янського письма. Перший - коли слов’яни ще були язичниками, отож читали та ворожили за допомогою рисок та зарубок.

Другий етап – коли вони хрестилися то почали писати римськими і грецькими письменами, але було це письмо "без обустроєнія", тобто не пристосоване до слов’янської мови.

Письмо у вигляді “черт і різ” використовували для позначення належності речей певній особі, позначення кількості речей, тварин або осіб, для гадання та інших подібних функцій.

Учень5

Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Костянтин Філософ ( Кирило ) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Солоніки ).За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов’ян. Грекинею була мати братів, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов’ян. Костянтин ( Кирило ) ( 827 – 14 лютого 896 р. ), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій ( 815 – 6 квітня 885 р. ) був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.

У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов’янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів.

- Адже ви обоє солуняни,- сказав Михайло, а солуняни всі говорять по – слов”янськи. Я знаю, - додав він, звертаючись до Костянтина, - ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив Моравії. Відповідь Костянтина знаходимо у “Житіях Кирила і Мефодія”.

Учень1

Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!

- За свідченням джерел Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов’янську абетку на 3 – 4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка ( 880 р. ) Костянтина названо “ творцем слов’янського письма”. Учень2

Існує два різновиди старослов”янських писемних знаків : кирилиця ( на честь першовчителя слов’ян ) і глаголиця .

Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та світській літературі східних слов’ян .Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов’янські народи : російський, український і білоруський.

В історії кириличного письма розрізняють три періоди : устав, півустав і скоропис. В середині XVI ст. у східних слов’ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою “Апостол” надрукована в Москві в 1564 р., в Україні – у Львові – 1574р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро I ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.

II сторінка. Українська мова серед східнослов’янських мов.

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте корінням родоводу.

І тільки той у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

Хто вміє шанувать сучасне, -

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне.

Викладач

Українська мова функціонує як національна мова українського народу в Україні. За даними перепису 1989 р. у складі населення України, яке становило 51,4 млн. чоловік, налічувалося 37,4 млн. українців. З цієї кількості рідною мовою – українську – вважали 32,8 млн. чоловік. Поза межами України українська мова в усній формі поширена в Росії, Молдавії, Білорусії, Казахстані. Крім того, українською мовою послуговуються українці в Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, країнах Латинської Америки, Австралії.

Учень3

Ознаки української мови фіксуються в пам”ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XI ст.

Існує два погляди на зародження і розвиток української мови як окремої слов’янської : українська мова виникла після розпаду давньоруської мови у XIV ст.; безпосереднім джерелом української, як і інших слов’янських мов, виступає праслов’янська мова, розпад якої розпочався у VII ст.

Учень4

Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою – виданням “Енеїди” Котляревського у 1798р. Знаменита поема стала першим друкованим твором написаним живою народною мовою всупереч тогочасній традиції користування книжною українською мовою у писемній практиці, конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилися нанівець заборонами на українське слово, розпочатими Петром I .

Учень5

Ще одна дата 1840 р., коли вперше було видано твори Т.Г.Шевченка, - може вважатися доленосною : з того часу українська літературна мова стала на важкий але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому шляху і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів.

III сторінка.

“Ну що б, здавалося слова ?

Слова та голос,

Більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує…”

Викладач

1. 1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

2. 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

3. 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

4. 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

5. 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

6. 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

7. 1884 р. – закрито всі українські театри.

8. 1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , “могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи”.

9. 1914 р. – російський цар Микола ІІ зліквідовує українську пресу газети і журнали.

10. 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

11. 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

12. 1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Учень1

Мово рідна. Слово рідне !

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову можна забути

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила ?!

Ой тому плекайте, діти,

Рідненькую мову

І учіться говорити

Своїм рідним словом !

Мово рідна. Слово рідне !

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Вчитель.

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше, але ви покликані захищати своїми долонями крихітну свічечку літери “і”.

А також оберігати місячний серпик букви “є”, що зрізаний з неба разом з ниточкою. Кажуть, що мова наша солов’їна. На земній кулі існує близько трьох тисяч мов. І серед усього цього розмаїття наша українська мова по своїй красі, по милозвучності займає друге місце після італійської. Але затямте собі, що колись можуть настати і такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть і найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов’їв.

ІІІ сторінка. Мамина пісня.

Учень2

Перші поняття про мову, про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини – матері. А її колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні. З колискової пісні починається потяг людини до добра, творчості й снаги.

Учень3

Любов до рідного краю, до мови починається з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують надзвичайною ніжністю і простотою. У них – материнська ласка і любов, світ добра краси і справедливості. Колискова пісня… скільки їх створив народний геній. Лагідний материн спів засівав дитячу душу любов’ю до людей, природи до всього живого.

Учень4

Під спів материнської пісні виростали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, космонавти і вчені, філософи і просто мудрі люди.

І біда наша в тім, що ми забули пісню, адже її мелодія, мова виховують доброту, чуйність милосердя. Мати колише дитину, співає колискову… і сам Бог посміхається в небесах.

Учень5

Затуляли чужинці в обіймах наш рот.

І перевертні кривдили, зраджену мову.

Вилив душу в пісні український народ,

І живе мій народ у співучому слові.

Мій народе, пісень триста тисяч твоїх,

Уяви, сколихнули б умить Україну, -

Захотіли б, мабуть, на всій землі солов’ї.

Вивчить мову і пісню твою солов’їну.

V сторінка. Куточок гумору.

Викладач.

А зараз вашій увазі пропонуємо кілька гуморесок. Адже гумор не від’ємна риса характеру українців.

Учень2

Закоханий Кузьма.

У садочку пригорнулась Галя до Кузьми.

Як Ромео і Джульєта будем жити ми.

А Кузьма очима блима :

“Думала б сама .

ну при чому тут Ромео,

коли я – Кузьма”.

Трохи згодом Галя далі розвиває план :

“Будем жити як Людмила та її Руслан”.

А Кузьма сопе сердито :

“Не годиться теж: ти ж Галина –

Не Людмила, юринду плетеш”.

Ну, а як ? – питає Галя впертого Кузьму.

А той каже : “Будем жити, як німий з Муму”.

Кричить дядько на базарі :

- Гей хто купить зайця ?

Вміє грати на роялі

І на балалайці !

Вкупі з зайцем продається

симпатична гуска.

Вміє польку танцювати

І насіння луска.

З ними півень теж учений :

Як зозуля кука.

Купіть зайця, півня й гуску –

По червінцю штука.

Разом з ними у ансамблі

Продається бобик :

Лапки сірі, хвостик білий,

І руденький лобик.

До душі припав собачка миловидній жінці :

- Скільки ж коштує ваш бобик ?

- Чотири червінці !

- Що ж ваш бобик так, як заєць

На роялі грає ?

Чи танцює так як гуска,

Чи пісні співає ?

- Ні ! Мій бобик, - дядько каже, -

Не навчивсь нічого…

- То чого ж ви так багато хочете за нього ?

А у дядька очі хитрі

І лоб не порожній :

- Бобик, тітко, в тім ансамблі –

Керівник художній.

Викладач.

Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Розробка сценарію : "Дзвони Чорнобилю"

викладач Фурман В.А.

Кам’янець-Подільського ВПУ

Сцена закрита. Лунає мінорна музика. На сцену виходить учень і читає вірш.

1-й учень Альона Продан:

Чи буде квітень, як завжди

Дарунком весняної здоби.

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його Чорнобиль?

Чи може викреслимо його

З календарів своїх допоки

Нас теплий грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Безмежна мисль, немає меж

Її спинити годі!

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

2-й учень Ребрійчук Юля:

26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

26 квітня!

В ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків.

Виродок – створіння ціль страшну таїть

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Простяга до серця щупальця страшні

І вселяє муки, муки неземні.

Присипляє мозок посвистом глухим

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

26 квітня!

Люди не проспіть!

Атомне століття раною горить.

Кличе кожне серце стати з злом на боротьбу,

Щоб зустріли внуки вранішню зорю.

І виростають покоління

Котрі не чули тиші

Що зберегли ми, що надбали

Що дітям в спадок передать?

Тепер тут зона, а була земля,

Тут був чорнозем, а тепер Чорнобиль.

ведучий Плохов Володимир:

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

Пісня Чорнобильські дзвони виконує Дудник Анастасія

ведуча Вольська Юлія:

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

ведучий:

„З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами.

Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км.

На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь”.

ведуча:

Зойкнула Земля чаіним криком

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий, хто ж коли не ти?

ведучий:

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.

ведуча:

23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.

ведучий:

Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

1-й учень Продан Альона:

Вогонь і землю зріднили собою

І кипіла у них під ногами земля

Навіть небо двигтіло од вогненного болю

І тривога палюча долітала здаля.

А трагедія кожну мить наростала

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І немов з Хіросіми, з безодні повстала

Перед людством, відкривши свою тайну.

Як спинити її – гуртувало єдине бажання,

Не терпілось, не ждалось – загрожував згаслий час.

Невпокорене атомне випробування

Впало вперше, пожежники мужні, на все.

ведуча:

Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім’ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: „Тримайтесь ближче до життя, хлопці”.

2-й учень Ребрійчук Юлія:

Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління.

Ви, як пам’ять у тривожнім світі

Раду незнищенного коріння.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали

Не до подвигів і не до звершень

Ви ж собою людство заступали.

Та серця, мов кремені, не вгасли

Залишались іскрами на тверді

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісню родоводу.

А лишилась вірності присяга.

Батьківщині. Матері. Народу.

ведучий:

Коли молоді пожежники, котрі першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації були ще живими, журналісти запитували у них: „У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?”

Так, у даній ситуації вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть і не подумав, тому що вони – воїни, бійці з пожежею, вони ступили в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

3-й учень Стецюк Вова:

Перший удар на себе

Перший вогонь на себе

Так відчайдушний Данко

Людям віддав своє серце.

Як же тут не згадати

Поруч з ним не назвати –

Вас, що уміли серцем

Грізний вогонь зупиняти.

І віддали – що мали

Життя – що одне в людини

Вірю, що врятували,

Долю моєї дитини.

Майор Телятников.

ведуча:

Із вогню у безсмертя смерть поправши ступили вони.

Одразу за пожежниками приступили до роботи медики. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, надавши першу медичну допомогу визначили межі часу перебування в радіоактивній зоні. Медики працювали цілодобово.

Люди в білих халатах до землі вклоняюся вам!

В час біди – ви солдати! Чи ангели милосердя?

Це крізь ваші серця йде жорстока передова

Де незвично чатують порожні очиці смерті.

Скільки крапельок крові волає у мікроскоп

Про третину життя. Що тільки й встиг хтось прожити

І тривожно сьогодні, мов у горлі саднить волосок,

Слово не постигне пристрочує лейкоцити.

Одними із перших зустріли цю біду і працівники зв’язку. У ті напружені трагічні хвилини після вибуху і метал не витримав: пульт централізованого зв’язку “Київ – Прип’ять” замовк. Та вже через 20 хвилин він вже знову заговорив.

Міліціонери складали списки жителів Прип’яті і 27 квітня провели організовану евакуацію людей. Люди виїжджали з Прип’яті з надією на повернення до рідних домівок.

... йдуть колони, колони, колони...

Розминаються повні – порожні,

Незбагненна процесів болю,

У автобусах тих подорожні

Ідуть наче із долі в недолю

На вокзали, в лікарні, у безвість

Із Чорнобиля, з Прип’яті, звідки?

Розтривожено вуликів безліч

Невидимого стишені свідки.

3-й учень Стецюк Вова:

Шестеро із 20 чоловіків двох караулів невдовзі померли.

- Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Павлович Правик;

- Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Миколайович Кібенок;

- Сержант Микола Васильович Ващук;

- Сержант Володимир Іванович Тищура;

- Старший сержант Микола Іванович Тітенок.

У вогні не згорів їх жертовний чорнобильський слід. Ще затужить по хлопцях Земля і скорбота земна.

(Хвилина мовчання).

Ребрійчук Юлія

Світ з посивілим житом

З цвітом і гроном калини,

З вічним дитячим сміхом

Ще на вустах Батьківщини.

Світ – з лугами, лісами,

З ріками і зорею

З чистими небесами

Над скупаною землею...

І віддали все, що мали

Життя – що одне в людини

Вірю, що ви врятували

Долю моєї дитини.

ведучий:Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народяться після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

ведуча:

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

ведучий:

Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.

ведуча:

А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

4-й учень Волохов Андрій:

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко

Бо Чорнобиль – трава – не полин.

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.

Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?

Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю

Якже ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

ведуча:

На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.

Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все ж живуть. Ось що побачили льотчики, пролітаючи над зоною.

З вертольота її запримітили

Не одразу означиш словами.

Бо тополі іржаві, як мітли,

Скрутно небо метуть головами.

ведучий:

Чорнобильська біда торкнулась чорним крилом Житомирщини. Найбільше постраждали Народицький, Олевський, Лугинський, Коростянський райони. А в Новгород-Волинському районі в зоні підвищеної радіації опинились села Курчиця, Городниця, Дубники та інші.

Радіаційна днина б’є на сполох

Радіаційні стогнуть небеса

Двадцятий вік – як доля, а не спомин

Як хліб душі, як мамина сльоза.

Людство прагне Всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть.

А тривожне „бути чи не бути” –

Грізно над планетою висить.

На землі у домі вселюдському

Протиріч і негараздів тьма.

Сценарій свята першого дзвоника 2011-2012н.р.

Ведуча1:

Проминуло літо непомітно,

В спогадах лишивши теплий слід.

І училище всміхається привітно,

Обіцяючи відкрити новий світ.

Ведуча2:

Хто не вперше сюди приходить,

Той цінує дарунок щодня.

Дзвоник наш найгучніше дзвонить,

І усі ми разом - велика сім'я!

Ведуча1:

А сьогодні у нас знову свято,

Тут обличчя знайомі давно,

І прийшли ми в цей дім, щоб пізнати,

Новий світ, мов нове полотно.

Ведуча2:

Ми вас раді, друзі, вітати.

Хтось на старт, хтось на фініш прийшов.

І приємно тепер нам згадати,

Скільки цінного кожен знайшов.

Ведуча1:

А сьогодні у нас дійсно свято, бо з маленьких бешкетників - першокурсників, котрі приходять до нас щороку, виростають впевнені і цілеспрямовані учні Кам’янець-Подільського Вищого професійного училища!

Ведуча2:

Не спиняють їх у дорозі до успіху труднощі, тому сьогодні ми бачимо перед собою майбутнє нашої держави, авангард української промисловості учнів нашого училища!

Ведуча1:

Та сьогодні у наших лавах є достойне поповнення - це учорашні школярі а сьогодні - учні-першокурсники Кам’янець-Подільського вищого професійного училища, яких ми приймаємо у свою сім'ю з відкритими серцями і щирим словом, бо це наша майбутня гордість і слава.

Ведуча2:

Отож, ми запрошуємо на свято Першого Дзвоника учнів першого курсу Кам’янець-Подільського вищого професійного училища! З доброзичливістю та вірою в їхню енергію, завзятість і активність!

Ведуча1:

1. Групу ______________________ супроводжують класний керівник та майстри в\н ______________________________________________________, які допоможуть вам порадою і стануть для взірцем для осягнення нових істин життя.

2. Групу ______________________ супроводжують класний керівник та майстри в\н ______________________________________________________,

3. Групу ______________________ супроводжують класний керівник та майстри в\н ______________________________________________________,

4. Групу ______________________ супроводжують класний керівник та майстри в\н ______________________________________________________,

5. Групу ______________________ супроводжують класний керівник та майстри в\н ______________________________________________________

Ведуча2:

Училище ! Увага! Урочиста лінійка, присвячена Дню Знань в Кам’янець-Подільському вищому професійному училищі, оголошується відкритою.

Звучить гімн України

Ведуча1:

Для вас, шановні першокурсники вступ у доросле життя має бути знаковим.

Ведуча2:

Адже цього року Україна святкувала свою 20-ту річницю з Дня проголошення Незалежності. Отже, ви вільні громадяни, і маєте гарну нагоду сумлінною працею віддячити рідній країні за таке благо.

Ведуча1:

До внесення державного прапору України стояти струнко! Прапор внести!

Ведуча2:

Вдалину на променях сонячних

Відлетіла літня пора.

Задивилась моя Україна

У блакитне свічадо Дніпра.

На світанку вишнева хмарина

Білим цвітом закутала сад.

Задивилась моя Україна

В чисті очі своїх немовлят.

Ведуча1:

Легко кинула ніч горобина

Блискавицю в гніздо солов'ю.

Задивилась моя Україна

І у нашу училищну сім'ю.

Ведуча2:

Училище - наш дім, ми зрозуміли,

Господар в ньому є, він знає своє діло.

Про затишок в училищі він дбає,

Оберігає цей маленький світ.

На краще все змінить бажає,

Збагачує училищний наш рід.

Ведуча1:

І дуже часто супроти часу

Встигає все покращити наш дім.

Відроджує забуте, створює красу...

Нам затишно і добре в домі цім.

Ведуча2:

І хай нам вітер в двері стукає,

А труднощі наздоганяють у путі,

Утомлене серце слухати буде

Слова - найголовніші у житті.

Ведуча1:

Зі словами, що допоможуть збагнути життєві істини, переконатися у правильності рішення, звернеться до вас, шановні друзі, наш директор. Слово надається директору Кам’янець-Подільського вищого професійного училища Чекригіну Борису Федоровичу.

Виступ директора

Ведуча2:

Ось і сьогодні - подивись!

Які кумедні наші нові друзі!

Не хмурся, першокурсник, посміхнись!

Тебе зустрінуть тепло твої друзі!

Ведуча1:

Ми познайомимося, поживемо

І перемогам вашим порадіємо,

І дружбу нашу через роки пронесемо,

Родину нашу зберегти зуміємо.

Пісня

Ведуча2:

Найкращі друзі протягом навчання,

В училищі для вас це майстер й класний керівник.

Вони для вас як тато й мама поради завжди відшукаєте у них!

Ведуча1:

До слова запрошується ______________________________________________

Уч1:

Посміхається вся країна,

Літо проводжає нас на урок,

Зустрічає осінь дружну родину,

І збирає на перший дзвінок.

Уч2:

Відкриваються радо двері,

Зачекалися класи нас,

Покоряли за літо простори,

Та вже осінь - досягнення час!

Уч1:

Усміхаються всі навколо,

Цих облич бракувало нам,

І зібрались в училищне коло

Серед друзів, гостей і мам.

Уч2:

Ця підтримка так необхідна,

Бо знайомитись час прийшов!

Першокурсники в нас особливі,

Кожен з них вірний шлях знайшов!

Уч1:

І тато, і мама забули про все,

На очі сльоза навернулась

І думка: "Що день нам новий принесе?"

У серце до них повернулась.

Уч2:

Благословення чекають від вас

Ваші діти і ваша опора.

Бо непомітно пролітає час,

І діти виростають скоро.

Ведуча2:

Зі словом батька - матері тепліше,

Питання всі тепер легкі,

Звертайтеся до них частіше,

Підтримуйте їх у путі.

Ведуча1:

Слово надається голові батьківського комітету Кам’янець-Подільського вищого професійного училища__________________________________

Пісня

Ведуча2:

Останній раз зустрічають свято першого дзвоника учні-випускники. Нехай роки навчання, проведені в стінах училища, будуть роками кропіткої праці, духовного зростання. Надаємо слово випускникам!

Уч1:

Та тільки поряд щохвилини,

Крокує і учитель день за днем.

І розкриває перед молодими

Той світ, який ми училищем зовем.

Уч2:

Учитель зіркою удачі

Світилом вічним і живим,

Живе, все знає і все бачить,

І заспокоїть порухом простим.

Уч1:

Знання, ідеї і таланти,

Все в імені твоїм сплелось.

Із нього починаються всі старти.

Йому подяка за те, що все збулось.

Уч2:

У цих рядках коротких все:

І те, як любим ми вас, рідні,

Хоч в вирі нас життя несе,

Врятують нас уроки плідні.

Ведуча2:

Слово надається_______________________________________________

Ведуча1:

Не можна обійтися нам без нього.

Він проспіває про новий урок.

І не забути цього голосу дзвінкого.

Бо символ нашого життя – дзвінок!

Звучить дзвоник

Ведуча2:

Вбрав вересень калину у намисто,
З птахами щедре літо відлітає.
Перший дзвінок лунає урочисто,
Бо рік новий навчальний наступає.
Ведуча1:

Відкрий же швидше, училище, двері,
Хай рушничком на щастя стелиться поріг.
Сріблястий дзвоник нас покличе знову
В країну Професій. Щасливих вам доріг!
Ведуча2:

Увага! До виносу державного прапору України стояти струнко! Прапор винести!

Ведуча1:

Урочиста лінійка, присвячена Дню Знань оголошується закритою.

Звучить гімн

Шановні друзі, запрошуємо вас до училища на перший урок!

Стратегія діяльності класного керівника щодо організації взаємодії з батьками.

Учнівський контингент професійно-технічного навчального закладу, має ряд специфічних ознак, які коригують форми і методи роботи використовувані педагогами у навчально-виховному процесі. Якщо процес навчання врегульований певними нормативними документами, і взагалі системою освіти, де все більшою мірою залежить від викладачів, то процес виховання містить багато як суб’єктивних так і об’єктивних чинників.
Викладачі в основному справляють виховний вплив на учнів на час їхнього перебування в училищі це об’єктивний фактор. Але поза межами училища педагоги не мають вже такого впливу це фактор суб’єктивний. Педагоги змушені поширювати виховну роботу з допомогою часто від них незалежних чинників. Вони звертаються по допомогу до батьків, родичів, колишніх учнів. за одинадцять років роботи я мав можливість спостерігати як змінюється контингент училища разом із батьківським контингентом. Мушу визнати, що зміни відбулися не на краще. Причинами можна назвати економічну та політичну нестабільність, морально-духовне звиродніння. Але я вважаю, це все суб’єктивно, адже за будь-яких обставин потрібно залишатися людиною у повному розумінні цього слова. Досить часто можна почути від учнів (60%), що вони сюди прийшли щоб не втрачати рік або два. Ці слова можна трактувати: «Училище рятівне коло, надійний прихисток на час життєвих заворушень» і мало хто щиро каже, що прийшов здобути професію, яка стане йому у пригоді у подальшому житті. Але найцікавіше те, що учні говорять вустами своїх батьків. Те - що їм говорили батьки, коли вмовляли їх йти в училище аби вони не вештались без діла. Отже, батьки в більшості випадків відправляють своїх дітей до нас аби «пристоїти» їх ненадовго. З таким відношенням до майбутнього, я звісно, засуджую тих батьків. Є тут ще такий аспект, мені доводилося чути слова на зразок: «Я привів свого сина до вас, беріть – виховуйте!». Батьки у 70% випадках знімають повністю або частково відповідальність за свого сина або доньку. Мені досить часто доводилося чути фразу: «Я не можу нічого вдіяти зі своїм сином чи донькою», тобто фактично батьки втрачають вплив і контроль над своїми дітьми, я не буду говорити як батьки мають виховувати своїх дітей, бо сам ще своїх поки не виховав. Але за порівняно невеликий період роботи в училищі я зрозумів одну істину, у своїй роботі я можу покладатися тільки на себе і на своїх колег. Стандартна ситуація учень вчинив адміністративне правопорушення, викликали батьків, що ми починаємо робити? У більшості випадків починаємо виховувати і старого і малого. Хоча прекрасно розуміємо, що це не справить належного ефекту. Другий приклад, учень систематично пропускає або спізнюється на заняття, викликали батьків, вони трохи поводили його в училище, а далі – робота, обов’язки. Класний керівник знову залишився наодинці зі своїми проблемами. Звісно, я не проти проводити «лікбез» з батьками наших учнів. Але кожен батько вважає, що саме він правильно виховує свою дитину. Тому якщо і намагатися проводити спільну роботу з батьками по вихованню учнів, то це потрібно робити на рівні індивідуальному, адже на збори ходять батьки, які знають що до їхньої дитини немає претензій. Щодо визначення стратегії організації взаємодії з батьками. Я окреслю це явище тезово:

- насамперед, батьківські збори мають носити загально інформативний характер з питань успішності, виробничого навчання, практики, працевлаштування, з питань господарського характеру, вони мають бути інформаційно доцільні і насичені;

- індивідуальна робота з батьками має проводитися не тільки у разі нагальної потреби, вона має носити превентивний характер;

- забезпечення повної поінформованості батьків про діяльність їхніх дітей в училищі;

- намагання залучати якомога частіше батьків до вирішення питань внутрігрупного характеру.

Не дивлячись на те що, педколективи ДПТНЗ залишили без засобів ефективного карального впливу (зняття стипендії), яким радше лякали ніж втілювали його в життя. Я маю достатню кількість важелів виховного впливу, аби мої хлопці вийшли звідси самодостатніми людьми. Моя виховна робота варіюється від загального публічного визнання досягнень окремого учня, до публічного аналізу негативних вчинків окремого учня. У моїй роботі є ряд недоліків над подоланням яких я працюю. Насамперед, це низький рівень загальної поведінки у групі. Я спробував визначити мотиви такого поводження групи. І дійшов висновку, що під час роботи з групою кілька так званих негативних лідерів створюють атмосферу заняття, відбираючи ініціативу у викладача. З ними я проводжу індивідуальну роботу. Хоча часу в мене обмаль, але я впевнений, що моя робота у недалекому майбутньому дасть належні результати, я в цьому переконувався неодноразово. У своїй роботі я керуюся принципом: «Виховний вплив педагога повинен поширюватися на учня і поза межами навчального закладу». Як це зробити? Потрібно близькими для учня категоріями, словами пояснити сутність загальноприйнятих норм і переконати його, що він хоч і особистість, але повинен керуватися певними загальнолюдськими життєвими імперативами. При формуванні учнівського колективу допомога батьківської громади неефективна, а ми у своїй роботі частіше сприймаємо учнів як групу, а не як окремого учня. Хоча саме із вчинків окремих учнів у нас часто густо складається враження про групу. До речі, я теж себе ототожнюю з 33 групою, і коли кажуть ваші хлопці зробили якусь шкоду, мені здається що це я сам зробив. Хоча більшість зі мною погодиться, що окремо взяті хлопці моєї групи всі хороші, а як разом - то група здається некерованою. Це наштовхнуло мене ще на одну думку, що першочерговим елементом у моїй виховній роботі має служити виховання у колективі і виховання колективом. Ніхто не зможе справити більшого впливу аніж середовище собі подібних. Тому я вважаю, що співпраця з батьківською громадою повинна бути, але на неї не потрібно покладати багато надій, потрібно покладатися на самого себе і своїх колег по роботі, а найголовніше треба вірити у те, що діти з якими ти зараз працюєш згодом прийдуть і подякують за науку, адже у цьому і заключається сенс вчительської праці.

Виховний потенціал інформаційно-комунікаційних технологій у патріотичному вихованні учнів

В.А. Фурман, викладач української мови

та літератури і англійської мови

ДПТНЗ «Кам’янець-Подільське Вище професійне училище»

Утвердження нової парадигми освіти у XXI столітті упродовж життя у європейському освітньому просторі, у т.ч. в Україні, з визначальними елементами «трикутника знань» (освіта, дослідження і інновації), здійснюється через досягнення якісної освіти. В умовах поглиблення державотворчих процесів в Україні в контексті демократизації суспільних відносин, докорінного реформування та модернізації освіти із врахуванням формування глобального інноваційного суспільства на основі міжцивілізаційного діалогу, зростаючої значимості духовності особистості наріжним стає переосмислення на всіх рівнях освіти, а також питань зростання кваліфікаційних вимог до компетентності учасників навчально-виховного процесу не лише шкіл та ВУЗів, а й професійно-технічних навчальних закладів через вироблену систему відповідних норм Державних стандартів в Україні, положень Cорбонської, Болонської декларацій , Санкт-Петербурзького саміту «Групи восьми» – «Освіта для інноваційних суспільств у XXI столітті», рішень третьої-п’ятої сесій Світового громадського форуму «Діалог цивілізацій» (2004-2007 рр.), І Міжнародного та ІV Всеукраїнського форуму «Освіта й сучасні глобалізаційні процеси: український вимір» (14-15 грудня 2010 року) тощо.

В умовах глобалізації суспільства на вимогу часу постало реформування певних ланок навчально-виховного процесу у контексті використання найсучасніших здобутків людства. Впровадження нових підходів зумовлює перехід від педагогіки з ознаками авторитаризму до педагогіки тактовності та толерантності, за якої у навчанні учнів ураховуються їхні природжені здібності, духовний стан, психологічні особливості кожного з них, а впровадження моделі особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу як оновленої парадигми освіти саме передбачає визнання учня суб’єктом цього процесу, носієм двох груп якостей через уміння навчатися та бажанням вчитися, що можливе за умови, з одного боку, оволодінням ним продуктивними (загальнонавчальними) уміннями і навичками та розгорнутою рефлексією, а з іншого – сформованістю позитивного емоційно-ціннісного, морально-етичного ставлення як до процесу діяльності, її результату, самореалізації духовно цілісної особистості. З переходом світової спільноти до інформаційного суспільства, де пріоритетним вважається не просте накопичення учнями знань та предметних умінь і навичок (мета так званої «знаннєвої педагогіки»), а й формування уміння вчитися, оволодіння навичками пошуку інформації, здатності до самонавчання упродовж життя, де ці новоутворення стають визначальною сферою професійної діяльності людини, досягнутого рівня духовного розвитку. Освіта за своєю суттю – одна з найбільш інформаційно містких галузей життєдіяльності, і її прогрес прямо залежить від розвитку інформаційних технологій, а застосування мультимедійних засобів здатне різко підвищити ефективність активних методів навчання для всіх форм організації навчально-виховного процесу. Особливо актуальною є глобалізація усіх сфер життєдіяльності особистості і суспільства в умовах загальноцивілізаційних тенденцій сучасного світу, що вимагає від сучасної освіти надати молодій людині елементарних можливостей інтегруватися в різні соціуми, самовизначатися в житті, активно діяти, бути конкурентоспроможною на світовому ринку праці.

З початку реформ в системі освіти в 90-х роках XX століття (як і реформування всієї країни) була орієнтація на деідеологізацію виховного середовища. Робилося це у вигляді гуманізації і демократизації освіти. Внаслідок цього різко знизилася увага до процесів виховання. Почало виявлятися гіперболізування ідеї особистісно-орієнтаційного підходу в навчанні, задоволення запитів і інтересів особи на противагу вихованню в ній колективістських якостей, у тому числі і патріотичних відчуттів. Характерною межею духовного життя сучасної України є відсутність ідейної єдності у більшості населення країни. Розмаїття ідей зовні є виразом демократії, а по суті - віддзеркаленням глибокої внутрішньої кризи, що перешкоджає українському суспільству вибратися із стану духовної кризи, що заглиблюється. Патріотичне виховання підростаючого покоління – основа стабільного розвитку країни в майбутньому. Цей процес тривалий за часом, складний за змістом і достатньо розбалансований з погляду методичного здійснення. Життя і становище нації значною мірою залежить від патріотизму її представників, що формується з раннього дитинства шляхом засвоєння національних вартостей. Цей процес спочатку є стихійним, а потім переростає у свідому любов до Батьківщини. Справжній патріот любить Батьківщину, не відвертаючись від неї через те, що їй нічим заплатити йому за це і що її народ не досяг рівня культури, характерної для європейських суспільств. А головне — патріот не обмежується пасивною любов'ю до рідного краю, він активно працює для свого народу, його добробуту, розбудови культури і господарства. Він захищає честь своєї держави, примножує її багатства.

Представлена концепція патріотичного виховання базується на трьох основних аспектах: соціальному, духовному та психологічному.

Соціальний аспект виховання значною мірою залежить від усвідомлення усіма учасниками виховного процесу суспільної значимості їхніх дій, важливості їхньої діяльності. Формування соціального аспекту патріотичного виховання залежить від багатьох чинників матеріального та суспільного характеру. Наприклад якщо дитина відчуває певний матеріальний дискомфорт то її виховання може піти у неправильне русло з точки зору загальноприйнятих людських норм. У інформаційному просторі це буде виглядати приблизно так. Дитина хоче отримати певну річ на яку вона не має потрібних коштів. Через засоби масової інформації (фільми, Інтернет) вона може отримати так звану «підказку» у вигляді поштовху до скоєння злочинних дій і реалізувати це у реальному житті. Завдання педагога у цьому випадку запобігти таким виявам соціальної дезадаптації шляхом формування правильного сприйняття підлітком оточуючого соціального середовища. Патріотичне виховання тут заклечається у тому, щоб переконати вихованця у доцільності формування матеріальних благ самою людиною і без шкоди суспільству. Адже країна у якій ми живемо є тим самим соціальним середовищем котре створює для нас зручні умови для продукування тих самих матеріальних благ. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні соціального аспекту очевидне: це і навчальні фільми («Як не стати заручником роботодавця», «Техніка пошуку роботи», «Обережно! Мисливці на людей»), власноруч створені електронні презентації на зразок «Україна для людей», «Я пишаюсь, що я робітник своєї держави», веб-ресурси (освітні сайти, форму, інтерактивні програми). Стосовно веб-ресурсів варто зауважити, що сам по собі доступ в Інтернет без нагляду і відповідної підготовки є небезпечним для людини будь-якого віку це сильний інформаційний шок, котрий здатен заламати стереотипи не одного покоління. Тому варто систематично проводити превентивну роботу щодо користування інформаційними ресурсами, намагатися фільтрувати контент, постійно акцентувати увагу на тому що Інтернет це суб’єктивне джерело інформації а тому потрібно упереджено ставитися до всього почутого побаченого і прочитаного. Соціальний аспект патріотичного виховання реалізований в ідеалі – це тоді, коли вихованець за будь-яких обставин буде відстоювати своє громадянське «Я».

Психологічний аспект патріотичного виховання, тісно пов’язаний з так званою ментальністю нашого народу. Хоча ментальність українців побудована в основному на стереотипах сприйняття нас іншими народами(сало, шаровари, працьовитість, волелюбство, тощо). І за великим рахунком, ці стереотипи українці прийняли у поняття своєї ментальності. Педагог повинен формувати у своїх вихованців на емпіричному рівні поняття особистості сучасної, цивілізованої людини, котра не цурається своїх етнічних, національних вподобань і відповідно, ними пишається. Для формування правильного психологічного аспекту патріотичного виховання теж сприйнятливі форми роботи з використанням ІКТ. Доцільно у практику роботи впроваджувати різноманітні тести, електронні самоаналізи, і знову ж таки он-лайн спілкування відіграє значну роль у формуванні так званого психологічного патріотизму (я спілкуюся з вами, обговорюю з вами глобальні, світові проблеми або особисті питання, а ви знаєте що я українець).

Духовний аспект патріотичного виховання стоїть у витоків власне виховання. Адже людина хоч істота соціальна, але лише вона духовна. Тому питання формування почуття на рівні духовному посідає одне з чільних місць у навчально-виховному процесі. Духовний розвиток особистості органічно пов’язаний з історією народу, з його культурою та релігією. Використання засобів ІКТ при формуванні патріотизму вихованців є незаперечним фактом у процесі глобалізації культурних та духовних цінностей всього людства. Тут важливо привити дитині любов до рідного краю, літератури, культури, традицій через призму мультимедійних та електронно-інформаційних засобів (художні, навчальні, документальні, але обов’язково, українські фільми). Але також є і певна небезпека щодо використання ІКТ у формуванні саме духовного патріотизму підлітків. Нажаль зараз просліджується тенденція несприйняття підростаючим поколінням своєї Батьківщини, як чогось унікального, своєрідного та святого. Насамперед це пов’язано з великою заангажованістю веб-контенту, який опосередковано негативно впливає на свідомість молодих українців. Тому все частіше можна почути у середовищі молоді фрази на зразок «Тут немає що робити їду за кордон, там більше можливостей». Такі думки – тривожний сигнал, котрий повинен спонукати педагога до рішучих дій. Представлена концепція патріотичного виховання базується на формах роботи пов’язаних з м’яким переконанням та сильною мотивацією. Це означає, що у духовному саморозвитку особистості повинні превалювати моменти скеровую чого впливу (не плутати з ідеологізацією і великоукраїнським шовінізмом). У будь-якому вияві виховання потрібно і важливо знайти той позитив і переваги, які допоможуть у формування духовного патріотизму. Як результат людина не тільки буде пишатися своїм громадянством, а й буде примножувати духовне надбання своєї країни.

Вищеозначені аспекти громадянського виховання є частиною цілого комплексу заходів спрямованих на формування всебічно розвиненої особистості кваліфікованого робітника, котрий гідно може позиціонувати себе на ринку праці.

Виховання це процес постійний і варіативний, тому напевне, ніколи не буде однозначної відповіді, які форми і методи роботи стануть ефективними та універсальними у навчально-виховному процесі. Але на даному етапі розвитку людства значення книг та друкованих джерел не слід знівельовувати. Адже книга це досвід однієї або кількох людей, який перевірений часом. Не забуваймо про те, що ХХ століття, було століттям цензури і усталених моральних норм, на відміну від початку ХХІ століття. Тому не можна виховувати підростаюче покоління без міцного зв’язку з життєвим, культурним та духовним надбанням попередніх цивілізацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Апраксина О.А. Позакласна робота в школі, К., Освіта 2007.

2. Арчажникова Л.Г. Теорія і методика виховання. Програма для вищих педагогічних учбових закладів - Ужгород, 1991.

3. Смирнов С.Д. Педагогіка і психологія вищої освіти. — К.; Альма матер; 2004.

4. Губко О.Т., Руденко Ю.Д., Кузь В.Г. "Українська козацька педагогіка і духовність", Умань, 2005 .

5. Грушевський М. “Ілюстрована історія України”, видання Шкільної ради.

6. Гнатюк В.М. “Управління системою національного виховання учнів загальноосвітньої школи”, Методичний посібник, “Оріяни”, Київ, 1998.

7. Дмітрієва Л.Г., Черноїваненко Н.М., Методика виховання в школі:Київ, 2000р.

8. Історичне краєзнавство / Під ред. М.Н. Матюшина.

9. Куберский И.Ю. Энциклопедия для педагога. Санкт – Петербург, 1997.

10. Ліхачев Б.Т. Педагогіка: курс лекцій. – К., Юрайт, 2001.

12. Міхайлова М.А. Психологія підлітка. Львів, 2003.

13. Педагогічна енциклопедія. Т. 3. М.: Вид-во "Радянська енциклопедія". М.; 1996.

14. Рачина Б.С. Методичні рекомендації. Харків, 2001.

15. Старікова К.Л. У витоків народної мудрості, Львів: Відділення пед. Суспільства 1994.

Furman Vasyl - teacher of foreign languages\insegnante di lingue straniere

Сторінки

Виховна робота

В ній гримлять громи в негоду

Людське безсмертя з роду і до роду

Як їх почує…”

Розробка сценарію : "Дзвони Чорнобилю"

Стратегія діяльності класного керівника щодо організації взаємодії з батьками.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Корисні посилання

Погода