Творчі роботи учнів

Complex object from fva73

Учнівська презентація 17 січня 2014 року Present and Past Simple & Presen Perfet DISCRIBE THE WEATHER PRESENT SIMPLE & CONTINUOUS Сходинками душі 4 Сходинками душі 3 Сходинками душі 2 Сходинками душі

Матеріали

На  обласний конкурс авторів-гумористів «Власні усмішки» серед професійно-технічних навчальних закладів

Заклад: ДПТНЗ «Кам’янець-Подільське ВПУ»

Автор: Фурман Василь Антонович, викладач іноземної мови

Рік народження: 1973

Перший раз у перший клас.

Вересневий теплий ранок,

Першачків збира на ганок

Вчителька їм каже мило:

«Дітки всі йдемо у клас!»

Всі так чемненько заходять,

Всі зручні місця знаходять.

Починається знайомство, дивні правила і норми

Першачки й не зовсім звикли до шкільної форми.

-         Якщо щось комусь потрібно - руку піднімайте!

-         На уроці будьте тихі і не заважайте.

Тут один хлопчина, руку зразу ж підіймає

Звісно, вчителька на нього увагу звертає.

«Ти хотів щось запитати?» - вчителька так чемно.

Ні, я просто перевірив чи справна система.

Оказія

У молочний магазин забігає хлопчик

І так тихо і несміло процвірінькав як  горобчик:

«Мама вас просила сметани продати»

І з торбини він почав глечик діставати

Взяла глечик продавщиця

Сметани налляла, а тоді малого за гроші спитала

А він стоїть розгубившись

І відповідає: «Мама як сюди послала -

Гроші в глечик на дно поклала…»

Заклад: ДПТНЗ «Кам’янець-Подільське ВПУ»

Автор: Вольска Юлія Михайлівна, учениця ІІ-го курсу, спеціальність «Швачка»

Рік народження: 1994

                      

Розмова

Гордий пан міліціянт зустріча студента

І уточнює із ним деякі моменти:

Ну, і що, пита начальник, значить, не працюєм?

Так, студент говорить, вірно,зовсім не працюєм!

Значить гроші що держава дала, проїдаєм?

І тут вірно ви сказали все ми проїдаєм!

То це ми студенти значить, я так розумію

Ні оце вже не вгадали  я вам міф розвію

Це ви щось уже патику трохи перегнули

Це лиш я студент а ви міліціянтом були!

                              

 Голодний студент

Іде людожер до своєї печери і несе на плечах людину

Навпроти інший і бачить що в того слина тече без упину…

питає : це що за людина, кого ти спіймав цього разу ?

А той у відповідь йому:  студента  видно ж одразу!!!

 І як ти плануєш його готувати, скажи, може й я покуштую!

Та думаю юшку зварити із нього ну що з нього я ще зготую?

Вже  краще не треба,бо вчора я також зварити такого схотів

Поки  відвернувся,то той вже картоплю усю із каструлі з’їв!….

Кам’янець-Подільське вище професійне училище

Матеріали

на обласний заочний конкурс «Історія кохання»

серед учнів професійно-технічних навчальних закладів області

                                                                                       

                                                                                       Підготували:   Шевчук Наталія

Стецюк Володимир

2012 р.

Кохання - це така ейфорія душі,

Коли хочеться писати вірші.

Хоча кохання і не передаш словами,

Це почуття керує нами,

Воно з’являється раптово,

Затягує у вир і нас кидає знову

У той коловорот подій,

Який життям ми називаємо.

Одне без одного себе не уявляємо.

А все почалось прозаїчно…

Навчання, гуртожиток - усе доволі звично,

Та зустріч та непересічна

Наповнила серця духмяним трунком зваби

І вже слова не стали на заваді.

Два погляди умить зустрілись -

Сором’язливість враз кудись поділась,

І Володимир рвучко підійшов.

Ще рух, Наталя враз знітилась,

Здавалося б, звичайний день,

Нічого незвичайного не було.

Зустрілися в гуртожитку отут, на коридорі,

Де кожен день по сотні раз пересікались,

Та цього разу диво сталось.

- Сходили б може у кіно?

- Оце той крок, оце воно,-

Подумала, та не подала виду.

- А чом би й ні? – сказала. - У кіно я піду.

Той перший вечір був, як казка,

Так легко на душі, немов знайомі все життя.

Та Володимира тривожила розв’язка:

- Адже Наталя не для мене,- думав я. -

Так день за днем побачення, несмілі поцілунки,

З’явились спільні інтереси, від долі не чекав дарунків.

Старався бути кращим, гідним того,

Чого шукав усю дорогу.

Людське кохання - то тендітна річ,

Його розбити легко, і прийде в душу ніч.

З цим почуттям ми робимось чистіше,

На серці в нас стає світліше,

І хочеться злетіти в небо птахом,

Перевернути для коханої весь світ.

І були в нашій казці негаразди,

Хотіли перервати наш політ,

Та завжди ми перемагали,

Адже ми один одного кохали.

І наше почуття міцніє з кожним днем,

Воно вже не пече вогнем,

Воно трункує лагідним теплом,

Надією на краще, невичерпним добром.

Наталя - світло у душі моїй,

Для неї зірву Оріон золотий.

- А Вова - мій мужній і ніжний коханий,

Для нього живу, його я кохаю.

І хай ці слова вам здадуться захмарні,

Для нас ці освідчення зовсім не марні.

Бо щастя у нас - одне лиш на двох,

І доля нас не дарма з’єднала,

І знаємо ми, що бачить нас Бог,

Коли ми любили - з неба зірка упала.

У нашого кохання історії немає,

У нашого кохання майбутнє тільки є.

Працюємо, вчимося, життя перемагаєм.

Любов наша вічна - ми віримо в це!